Ukraine - Українська
  • Хто ми такі
  • Чим ми займаємось
  • Сталий розвиток
  • Новини та огляди
    Новини та огляди
    Прес-релізи, історії, статті та звіти про наш бізнес, що динамічно розвивається
    Дізнатися більше
  • Кар'єра
  • Search icon

    Роздуми щодо роботи на все життя

    September 9, 2019

    Кетрін Ро виходить на пенсію після 41 року роботи на Групу, зокрема й на посаді Контролера зернових культур в Женеві, яким вона працювала останнім часом .

    Ми говоримо з нею, аби почути про її чотири десятки років у компанії LDC!

    Розкажіть нам, як ви й LDC «зустрілися»?

    blog-job-life-pg03.jpg

    Я почала працювати на Групу — раніше її називали Louis Dreyfus & Cie — в Парижі в 1977 році, коли закінчувала навчання за спеціальністю «міжнародна торгівля», де частиною вимог була інтернатура студентів у міжнародній компанії.

    Моя інтернатура мала тривати місяць, але була продовжена до трьох, коли один з моїх колег залишив компанію, і команда потребувала підтримки. Мені пощастило отримати можливість показати мої вміння та працювати з цією командою. Після завершення інтернатури мій менеджер запропонував мені роботу в компанії після завершення навчання (я мала вчитися ще один рік). Ось так я потрапила в світ компанії LDC.

    Я почала працювати в фінансовому департаменті компанії за напрямком Grains and Oilseeds по всьому світу (в той час це були США, Аргентина, Бразилія, Європа й Південна Африка), і зараз роблю те саме вже понад 41 рік за напрямком Grains, але тільки в країнах EMEA (регіон Європи, Ближнього Сходу й Африки) із значно більшими об’ємами.

    Як Група змінилася з того часу?

    В 1980-ті LDC була представлена у меншій кількості країн, та й обсяги і структура бізнесу були меншими. Без комп’ютерів і мобільних телефонів наша щоденна робота теж була іншою. Великий калькулятор, великий блокнот з 24 стовпчиками й безліччю рядків, ручка та ластик, телекс для комунікацій — ось ті інструменти, які ми використовували для щоденних розрахунків. Не було інструментів для миттєвого обміну повідомленнями для взаємодії з колегами в інших частинах світу, тож телефонні розмови або особисті зустрічі були єдиними засобами комунікації. Група була вже добре відома як лідер і частина Групи ABCD — групи провідних компаній з продажу сільськогосподарської продукції.

    У 80-ті ми почали створювати дочірні компанії в Європі, розвиваючи й нарощуючи наші операції, створюючи нові напрямки бізнесу та наймаючи більше людей — це був час захоплення та викликів як всередині компанії LDC, так і за її межами. Просто уявіть собі — я бачила розпад СРСР і перші угоди й активи LDC в Росії. В 90-ті, менше ніж за 5 років, ми відкрили офіси в Болгарії, Румунії, Польщі, Росії та Україні, і я мала можливість поїхати в Лондон, Цюрих, Роттердам, Йоганнесбург і Москву.

    Десь в цей час ми почали впроваджувати комп’ютери й нас навчали користуватися ними — це докорінно змінило нашу щоденну роботу!

    У цей час транспортний підрозділ став центральною прибутковою платформою, хоча до цього це був просто сервісний департамент, і я тісно працювала з трейдерами транспортного підрозділу, аби створити їх фінансовий департамент. Було дуже цікаво вивчати різні сфери діяльності компанії в своїй роботі, і я мала змогу багато чого дізнатися.

    Тепер час відійти й дати дорогу молодому поколінню, щоб вони мали таку саму можливість зростати та відкривати цю галузь для себе.

    Чи є якісь особливі спогади з ваших ранніх років роботи на LDC?

    Коли я приєдналася до групи, я вже знала, що хотіла б працювати тут все своє життя. Для нашого покоління це було дуже важливо — знайти компанію, яка цінує твою роботу й тебе як людину, і працювати на яку було б особистою гордістю. Тому що тоді це було вибором на все життя.

    В 1978 році компанія була меншою, і працівники відчували себе частиною сімейного бізнесу. Пам’ятаю, що до Жерара Луї-Дрейфуса ставилися як до батька — хоча він жив у Нью-Йорку, все ж навідувався до Парижу щомісяця і переймався тим, щоб ми завжди залишалися на зв’язку. Після нього Роберт Луї-Дрейфус також давав нам відчуття того, що ми одна родина, а LDC — наш дім.

    І, найголовніше, це був привілей — працювати в тому місці й офісі в Парижі («Блакитному домі», як ми його називали), а компанія дбала про своїх працівників, інвестуючи в їхній добробут.

    Всі дуже пишалися роботою в LDC.

    Яку б пораду ви дали людині, яка щойно почалапрацювати?

    Працюючи тут протягом усіх цих років, я зрозуміла, як важливо вибудовувати тісні зв’язки з колегами й цінувати можливості бути разом, які компанія надає нам.

    Я справді вважаю, що командний дух дуже важливий — як для особистості, так і для бізнесу. Саме так ми зростаємо — як компанія і спільнота.

    В мене з’явилися чудові друзі за час роботи в LDC, і я продовжую підтримувати контакт з колегами, з якими працювала ще 30 років тому.

    Якими думками ви б хотіли поділитися наостанок?

    Родина Луї-Дрейфусів, з якою я тісно працювала, робила так, аби ми почувалися зручно й в центрі їх уваги, і показувала нам свою вдячність за те, що ми є частиною компанії.

    Ось чому компанія LDC мені як родина, і я вдячна за те, що теж долучилася до цього шляху.

    Дякуємо, Кетрін! Ми бажаємо вам усього найкращого й будемо сумувати за вами!


    Contact Us

    Contact us